Людина, яка сміється. Віктор Гюго

Роман Віктора Гюго, одного з найвидатніших письменників Франції, розгортає перед читачем похмуру і величну картину Англії кінця XVII — початку XVIII століття, за часів правління королеви Анни. У центрі сюжету його обличчі вічну, гротескну гримасу сміху. Покинутий на березі у сувору холоднечу, хлопчик рятує сліпу дівчинку Дею. Їх обох підбирає бродячий філософ – комедіант Урсус. Гуінплен і Дея виростають, стають мандрівними артистами та демонструють свою зовнішність та таланти на ярмарках: вічно усміхнене обличчя Гуінплена стає їх джерелом існування, викликаючи у глядачів одночасно сміх і жах. Дія, не видячи потворності коханого, щиро вірити в його красу. Однак Гуінплен виявляється законним спадкоємцем знатного англійського лорда, викраденим за наказом короля Якова ІІ, і злочин розкривається. Доля повертає його у вищий світ як пера Англії, але його зганьблене обличчя слугує живим символом потворності та несправедливості аристократичного суспільства. Роман є лютим викриттям аристократії та влади, протиставляючи їхньому лицемірству ієрархії справжні людські цінності: любов, вірність та співчуття, втілені у життя Гуінплена, Деї та Урсуса.