Метафизика нравов. Иммануил Кант

Книга «Метафізика вдач» (ориг. Die Metaphysik der Sitten), опублікована в 1797 році, є фундаментальною працею великого німецького філософа Іммануїла Канта в галузі практичної філософії, являючи собою систематичне продовження його роботи «Основи метафізики вдач». Основна мета праці - виведення конкретних моральних та правових обов'язків людини з апріорних раціональних принципів, зокрема, з Категоричного імперативу. Кант прагнув встановити раціональний фундамент як закону, так особистої етики. Книжку структурно поділено на дві частини. Перша частина, метафізична початку вчення про право (Rechtslehre), присвячена юриспруденції та політичній філософії. У ній Кант розглядає питання приватного права, такі як власність та договір, а також публічного права, включаючи державний устрій та міжнародне право, встановлюючи раціональні засади для функціонування ліберальної конституційної держави. Друга частина, метафізичного початку вчення про чесноти (Tugendlehre), стосується етичних обов'язків. Тут філософ визначає поняття чесноти та класифікує обов'язки людини перед самим собою (наприклад, самоповагу) та перед іншими (наприклад, благодіяння, подяка), концентруючись на вищих цілях, які має ставити перед собою моральний суб'єкт. Ця праця є ключовим текстом для розуміння кантіанської етики та її впливу на сучасну теорію права та справедливості.