Критика практичного розуму

Іммануїл Кант – найбільший із філософів Нового часу, основоположник класичної німецької філософії. Коло професійних інтересів Канта було надзвичайно широким. Він розробив теорію походження Сонячної системи, вивчав землетруси, читав лекції з фізики та географії. Проте найважливішими роботами Канта, які здійснили справжній переворот у сфері думки, є звані «критичні праці». "Критика практичного розуму" була опублікована в 1788 р. Це головне морально-філософське твір Канта. Відштовхуючись від поняття універсального морального закону (категоричного імперативу), Кант пропонує його суто етичне обгрунтування.В основі цього закону лежить уявлення про трансцендентальну свободу, або персональну свободу волі, яка властива людині і немислима без моральної самодисципліни. Оскільки, як вважав філософ, лише абсолютно добровільне діяння можна визнати моральним.